18.07.2013 року Конституційний суд України оприлюднив рішення у справі №1-4/2-2013 за конституційним зверненням, щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві).

  Ст. 59 Конституції України закріпила право кожного на правову допомогу. ч.2 цієї ж статті зазначила, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Досить довгий час, в юридичній спільності йшли спори щодо того, чи підлягають відшкодуванню витрати юридичної особи на юридичні послуги, надані їй (юридичній особі) іншим, ніж адвокат фахівцем в галузі права. І ось нарешті  КСУ поставив крапку в такій суперечці і сказав, що «в контексті  конституційного звернення щодо можливості віднесення судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої ст. 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції  України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвокат»….

Такими діями Конституційний суд України фактично, поставив нас з вами шановні юристи, в ситуацію якою нашим клієнтам і не забороняють користуватись нашими послугами, мовляв вони вправі обирати самостійно, проте компенсувати собі витрати пов’язані з нашими послугами не дозволив.

Особисто у мене, така ситуація викликає м’яко кажучи подив і не зовсім зрозуміло, чому Конституційний суд України вирішив «позбавити» частину фахівців в галузі права роботи, і своїм рішенням опосередковано «змушує» юридичних осіб звертатись за захистом своїх прав до адвокатів, оскільки компенсувати свої витрати вони можуть лише співпрацюючи з адвокатами… Чому Конституційний суд України поставив під сумнів кваліфікацію, знання та компетенцію інших фахівців в галузі права?

Таким чином маємо наступну ситуацію:

1)      Кримінальне судочинство – послуги можуть надаватись лише адвокатом;

2)      Господарське судочинство – послуги можуть надаватись як адвокатом так і іншим фахівцем в галузі права. Компенсувати витрати на правову допомогу можна лише в тому випадку якщо послуги надані адвокатом;

3)      Цивільне судочинство – послуги можуть надаватись як адвокатом так і іншим фахівцем в галузі права. Компенсувати можна витрати як на адвоката так і на іншого фахівця в галузі права;

4)      Адміністративне судочинство – послуги можуть надавати як адвокат так і інший фахівець в галузі права. Компенсувати витрати можна як на адвоката так і на іншого фахівця в галузі права.

От і маємо що поки що компенсувати витрати пов’язані з наданням правової допомоги можливо лише в двох сферах судочинства: цивільному та адміністративному. Проте питання чи надовго це залишається відкритим. Таким чином фактично на законодавчому рівні відбувається поступове закріплення ситуації, за якої в Україні зможуть надавати правову допомогу лише адвокати. Звичайно прямої заборони скоріш за все не буде, проте сам факт неможливості компенсувати витрати пов’язані з правової допомогою з боку винних саме по собі призведе до відсутності бажання у потенційних клієнтів звертатись за допомогою   до інших фахівців ніж адвокати….

Далі буде…. Чекаємо…