Кожного року в Україні говорять про необхідність проведення подакової реформи, але поки що бізнес реальних реформ не відчув, а лише говорить про збільшення податкового тиску на підприємства. І ось, в 2016 році ініціативна група представників бізнесу вперше за довгий час почала говорити про не лише про кардинальну реформу податкових органів, але й про реформу самого підходу до оподаткування доходів юридичних осіб.

В Україні заговорили про введення податку на виведений капітал. Після ряду дискусій, круглих столів, конференцій та інших заходів, в жовтні 2016 року Національна рада з питань реформ підтримала ініціативу введення податку на виведений капітал, як альтернативу податку на прибуток. Голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна взяла на себе обов’язок підтримати дану ініціативу і зробити все від неї залежне, аби з 01.01.2018 року в Україні буде введено податок на виведений капітал.

Отже, пропоную розібратись що таке податок на виведений капітал, та чому бізнес зацікавлений у введенні такого виду податку.

Ідея податку на виведений капітал не є чимось новим та невідомим, така ініціатива активно працює з 2000 року в Істонії та має досить позитивний досвід, що навіть дозволило їй зайняти 16-те місце в рейтингу Doing Business 2016 по легкості ведення бізнесу, в той час як Україна посіла лише 83-те.

Суть даного податку полягає в оподаткуванні грошових коштів, які виводяться з обороту підпрємств на користь засновників (або третіх осіб), у вигляді дівідендів, виплата процентів, комісій (інших подібних платежів), платежі на користь пов’язаних осіб – нерезидентів тощо. На сьогодні ініціатори такого законопроекту пропонують врахувати той факт, що якщо кошти виводяться шляхом виплати дивідендів, то застосовується ставка 15% до суми виплати. Якщо кошти виводяться в іншій спосіб, то застосовується ставка 20%.

На думку авторів такої ініціативи це дозволить бізнесу отримати додаткові кошти на власний розвиток, а державний бюджет від такого нововведення не лише не втратить а навіть виграє, оскільки відбудеться оздоровлення економіки, в тому числі завдяки:

– відстрочки сплати податку до моменту виведення коштів з бізнесу (залежить виключно від рішення платника);

– збільшенню обігових коштів та можливість їх реінвестування на розширення виробництва (поповнення власного капіталу), як наслідок збільшення рівня бізнес активності.

Метою такого запровадження такого податку є надання бізнесу можливості отримати додаткові обороні кошти, та надати їм можливість самостійно вирішувати коли вони готові вивести кошти з бізнесу. Ініціативна група налоголошує на тому, що аби стати платником податку на виведений капітал потрібно зареєструватись в реєстрі такого платників податку на виведений капітал, що говорить про те що юридичні особи можуть самостійно обирати як вони бажають платити податки.

Звичайно, запровадження такого виду податку тягне за собою і додатковий вид звітності. Що на перший погляд не є позитивним моментом, оскільки на сьогодні підприємтсва і так потерпають від кількості звітів та кількості документів первинної бухгалтерії. Але тут слід врахувати той факт, що така декларацію підприємтсво буде подавати лише на в тому випадку, якщо така операція відбулась. Кількість декларацій дійсно може збільшитись, але декларація буде простіша за існуючу, а отже і зменшиться час для її опрацювання та імовірність помилки. В декларації зазначається операція та сума. В формі 1ДФ додатково буде наведена інформація про фізичних осіб, які отримали кошти, що були обкладені податком на виведений капітал, та не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Дехто з податкових аналітиків, схиляється до думки, що введення такого податку є своєрідним кроком до зменшення тиску та почату активного діалогу між бізнесом та державою.., адже в перше за всю історію незалежності бізнес має можливість отримати відчутне зменшеня податкового навантаження, та реальні кошти на свій розвиток та модернізацію.

Слід зазначити, що податок на виведений капітал зможуть застосовувати далеко не всі суб’єкти підприємницької діяльності. Наприклад юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподатькування не зможуть використовувати так систему оподаткування; благодійні та громадські організації не зможуть.