23.12.2011 року Пленум Вищого Господарського Суду України прийняв ПОСТАНОВУ № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», на перший погляд  чергове узагальнення, яке нічим іншим не відрізнялось від інших і з початку жодного «резонансу» не несло…

Проте при більш детальному вивченні можна помітити досить цікаву та специфічну тенденцію, а саме як судова гілка влади перебирає на себе повноваження законодавчого органу країни і починає не стільки проводити судочинство у відповідності до діючого законодавства, а створювати нові норми та нав’язувати нові правила, які чомусь захищають саме державні органи, а не учасників ринку…

Абзацом третім, ч. 5 ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», зазначено, що нарахування  пені  зупиняється  на  час розгляду чи перегляду господарським  судом:  справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Здавалось би ну і що тут дивного: ми не погодились з рішенням АМКУ, подали позов до суду нарахування пені повинно бути припинено.  Далі якась із сторін не погодилась в рішенням (постановою) суду першої інстанції і подала апеляцію у встановлені законом строки, спираючись на ч.5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, яка зазначає, що рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Логічно, що якщо рішення не набрало законної сили, то процедура оскарження не вважається завершеною, а сума штрафу не є остаточно узгодженою, а отже і нараховувати пеню на неї неможливо…

Але де там, Пленум вважає (п. 20.2), що тривалість такого зупинення визначається періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції – від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної чи касаційної інстанцій – від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляди чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мити на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв’язку з прийняттям рішенням, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір….

От і виходить, що Господарський процесуальний кодекс України говорить, одне а Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, говорить зовсім інше… От і цікаво яке рішення має прийняти суд? І Куди скаржитись на його незаконність???